Фото: Олександра Плакіна
Все, що В’ячеслав Долженко збирав та зберігав понад 20 років, згоріло разом з його будинком під час облоги Маріуполя у 2022 році.
6 квітня у Національному музеї історії України відбулася презентація книги «Славік. Музей в підвалі».
Ця історія маріупольця В’ячеслава Долженка, який понад два десятиліття збирав артефакти минулого свого міста, а під час облоги 2022 року втратив майже всю колекцію разом із будинком.
Видання стало спробою зафіксувати не лише втрату, а й досвід життя в умовах війни, де пам’ять стає єдиною опорою.
Фото: Олександра Плакіна
Книга виросла з приватної ініціативи, адже музей Долженка не був класичною інституцією, радше простором живого спілкування, де речей можна було торкатися, а історії проживати.
Музей робило особливим те, що В’ячеслав збирав автентичні речі не через аукціони чи колекціонерів, а з дворів, металобрухту, покинутих будівель.
Кожен експонат ставав елементом живої розмови про Маріуполь. Від самоварів і австрійських прасок до фрагментів дореволюційної архітектури, тисячолітньої кам’яної баби й частини фундаменту Харлампіївського собору.
Під час облоги цей неформальний архів було знищено. Водночас сам підвал, де зберігалися експонати, став укриттям для людей.
«Мені здається, що випадкових людей тут немає. Тут друзі, однодумці, рідні — не по крові, а по цінностях, які ми всі плекаємо. Нас об’єднує не лише радість від цієї події, а й спільний досвід боротьби. Історія Славіка — це про віру і про здатність вистояти, навіть коли знищують справу всього життя. І щодня ставити собі запитання: „ми повернемося і відновимо те, що втратили?“» — наголосила укладачка книги Алевтина Швецова.
Презентація була побудована як публічна розмова про досвід війни, пам’ять і відновлення.
Автентичні ваги з музею, та сорочка, в якій рятувалася під час облоги 92-річна мати В’ячеслава. Фото: Олександра Плакіна
«Останнім часом ми часто говоримо про втрати, але не варто забувати і про те, що вдалося зберегти. Пам’ять — це теж частина нашого дому, який ми несемо з собою. Саме через особисті історії ми можемо розповідати про те, що переживаємо сьогодні. Це те, що нас єднає і допомагає триматися», — зазначив заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України Олексій Савченко.
Видання книги стало результатом спільної роботи Маріупольського краєзнавчого музею та підтримки Маріупольської міської ради. Ідея з’явилася як спосіб зафіксувати власний голос міста.
Фото: Олександра Плакіна
«Це не лише про наш обов’язок, а й про людську підтримку. Коли ти можеш допомогти людині знову відчути себе живою, знайти сенс — це і є наше покликання. Ми всі щось втратили, але такі щоденники важливі, щоб ця історія не залишалася лише в родині, а ставала частиною спільної пам’яті», — підкреслила директорка Маріупольського краєзнавчого музею Марія Сльота.
Центральним голосом презентації став сам В’ячеслав Долженко, щоденник якого ліг в основу книги.
Він говорив про втрату дому, евакуацію та життя поруч із 92-річною матір’ю, але передусім про незмінне бажання повернутися до Маріуполя і відновити музей.
В’ячеслав Долженко. Фото: Олександра Плакіна
«Я люблю Київ, він дуже красивий, але я хочу додому. Я хочу відновлювати Маріуполь, місто, де я народився. Там мені знайомий кожен камінь. Музей для мене — це не просто експозиція, це місце, куди люди приходять жити, спілкуватися, відчувати. І я вірю, що ми зможемо це зробити знову», — зазначив Долженко.
Наклад книги наразі невеликий, але примірники передадуть у бібліотеки та культурні інституції. Водночас видання буде доступне в електронному варіанті в бібліотеці Маріупольського музею.
Читайте також:
«Цей кадр змінив моє життя»: у Києві презентували книгу фотокореспондента Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
Олександра ПЛАКІНА
