
Виставка спонукає зазирнути вглиб військової ідентичності. Фото: Тетяна Асадчева
Новий артпроєкт розкриває реальні історії та долі українських захисників через їхні військові псевдоніми.
У Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» відкрився мистецький проєкт «Call signs/Позивні» — глибоке дослідження військової ідентичності через призму сучасного мистецтва.
Експозиція поєднує живопис, діджитал-арт та інтерактивні інсталяції, фокусуючись на тому, як у війську позивний стає для бійця другим ім’ям. Автори ідеї — українська художниця Тетяна Пранчук, військовослужбовці Олексій Паляничка (Немо) та Данило Проскурін (Доц). Координатор — Євген Солонина (Мурзік).

Пошук сенсів за короткими іменами на пікселі. Фото: Тетяна Асадчева

Фото: Тетяна Асадчева
«У війську позивний стає для бійця другим ім’ям, що народжується в колі побратимів під час тренувань чи бойових виїздів. Це не просто псевдонім, а стисла сутність людини, її „код воїна“, за яким її знають, пам’ятають і впізнають у радіоефірі. Виставка, реалізована у співпраці Медіацентру Сухопутних військ ЗСУ та заповідника, трансформує ці таємні військові ідентифікатори у частину загальнонаціональної культурної пам’яті», — розповідають куратори експозиції.

Художниця Тетяна Пранчук розповіла про свої мистецькі роботи в проєкті. Фото: Тетяна Асадчева
Центральним об’єктом експозиції є «Дерево позивних», створене художницею Тетяною Пранчук. Робота поєднує в собі традиції чернігівської вишивки та сучасний воєнний досвід: структура дерева життя замість звичних орнаментів наповнена патчами з реальними позивними.
Мисткиня розповідає, що гілки формують цілий всесвіт значень — від професій та географічних назв до міфологічних образів. У корінні дерева закладено архетипи Адама і Єви, а на вершині — «космічні» позивні, що символізує нерозривний зв’язок бійця з історією та вічністю. Крім інсталяції, художниця представила фрагменти з «Абетки позивних», де кожна літера візуалізована через антропоморфні образи, такі як Ангел чи Явір.

Дерево життя- центральна інсталяція проєкту. Фото: Тетяна Асадчева
Тетяна зауважує, що позивний — це не просто псевдонім, а своєрідна ініціація людини як воїна. Якщо ім’я при народженні дають батьки, то позивний людина обирає сама або здобуває серед побратимів, і він стає відображенням її суті на певний період, а часто й на все життя.
Варто відзначити, що не менш важливою частиною виставки є мультимедійна складова, що наповнює артпроєкт особливою емоційною напругою та сенсами. Відвідувачі можуть почути аудіо новели з голосами військових та їхніх близьких, а також переглянути відеороботу Дарини Фес, де воїни озвучують понад сотню позивних, аби вони ніколи не загубилися в часі.

Організатори та учасники проєкту під час відкриття виставки у Будинку митрополита. Фото: Тетяна Асадчева
Начальник управління комунікацій Командування Сухопутних військ ЗСУ, полковник Андрій Подік зауважив, що українські захисники — це люди глибокої духовності та культури, яка, зокрема, проявляється через їхні позивні. Він підкреслив, що ці імена характеризують воїна як особистість: професіонала в цивільному житті, батька чи побратима. На думку полковника, позивні виходять за межі секретних кодів, перетворюючись на зброю проти ворога та вічну пам’ять про тих, хто продовжує боронити державу або віддав за неї життя.

Кожен позивний на виставці відкриває окрему людську долю. Фото: Тетяна Асадчева

Фото: Тетяна Асадчева

Фото: Тетяна Асадчева
Для деяких з учасників, артпроєкт має глибоко особистий, меморіальний вимір. Данило Проскурін, військовий із позивним «Дос», присвятив експозицію пам’яті свого друга дитинства — капітана Андрія Антоненка, який загинув у 2024 році на Покровському напрямку. Участь родини загиблого героя у відкритті підкреслила, що позивний — це не лише інструмент війни, а й живий зв’язок між фронтом і тилом, між тими, хто тримає зброю, і тими, хто береже пам’ять про наших героїв.

Жанна Очеретяна наголошує на важливості презентації армії як середовища талановитих та освічених сучасних людей. Фото: Тетяна Асадчева
«Українська нація талановита в усьому — навіть ті, хто сьогодні тримають фронт, здатні творити справжню красу й світло. Дуже символічно, що ця виставка відкрилася саме тут, у Будинку митрополита. Це сакральне місце, де фактично бере початок українська історія, і саме тут ми бачимо тяглість наших традицій через сучасні образи війни», — наголосила Жанна Очеретяна, завідувачка відділу освітницько-культурної роботи Національного заповідника «Софія Київська».

Виставку можна побачити до 26 травня. Фото: Тетяна Асадчева

Мистецтво під час війни: Як військові шеврони стають частиною культурної спадщини. Фото: Тетяна Асадчева
Особливого емоційного звучання проєкту надали аудіоновели, створені на основі реальних історій військових. Свій голос героям подарував актор Київського академічного драматичного театру на Подолі, заслужений артист України Ігор Волков. Завдяки його професійному виконанню розповіді захисників та їхніх близьких оживають у залах Будинку митрополита, перетворюючи сухі факти на глибокі особисті сповіді сучасних героїв.

Актор Ігор Волков озвучив аудіоматеріали та історії військових. Фото: Тетяна Асадчева

Фрагмент експозиції. Фото: Тетяна Асадчева
Виставка закликає побачити за короткими іменами на шевронах реальні обличчя та долі, підтверджуючи, що боротьба за Україну — це водночас і боротьба за право на власну культуру та історію.
Виставка «Call signs/Позивні»
Коли: до 26 травня, щодня з 10:00 до 18:00, каса та вхід — до 17:30;
Де: Будинок Митрополита, , 3-й поверх, м. Київ, вул. Володимирська, 24, Національний заповідник «Софія Київська»;
Вартість: 150 гривень, пільговий- 75.
До теми: у київському метро відкрили фотовиставку про родини зниклих, полонених і загиблих Захисників.
Тетяна АСАДЧЕВА