У столиці обговорили актуальні питання сучасного театру

Круглий стіл. Фото авторки

До Дня театру представники різних київських закладів зібралися на круглий стіл, аби відверто поспілкуватися про проблеми, виклики та можливості.

Всесвітній день театру відзначається щорічно 27 березня. За переказами, прем’єра першої театральної вистави у Стародавньому Римі відбулась саме 27 березня. Цього дня у світі вшановують театр як надбання культури та всіх його працівників — від режисерів та акторів до до білетерів.

Попри усі складнощі, театри продовжують активно працювати.

Вікторія Муха. Фото: Борис Корпусенко

«Минулого року лише комунальні театри представили понад 80 прем’єр, загалом зіграли понад 4 тисячі вистав, які відвідали понад пів мільйона глядачів, — розповіла «Вечірньому Києву» депутатка Київради (фракція «УДАР»), голова постійної комісії з питань культури, туризму та суспільних комунікацій Вікторія Муха.- У Києві одним із важливих механізмів підтримки є поворотна фінансова допомога для створення нового мистецького продукту муніципальними театрами.

Навіть під час повномасштабного вторгнення він дієвий і театри використовують цю можливість для нових постановок та програм. Наші заклади повертають кошти і знову подають заявки на отримання поворотної допомоги. При цьому заявок навіть більше, аніж ми прогнозували. Минулого року допомога виділялась на чотири таких проєкти — «Фальстаф» Київської опери, «Аліса у Задзеркаллі» Київ Модерн Балету, театру «Берегиня» та Українському академічному фольклорно-етнографічному ансамблю «Калина».

У святковий день представники різних театрів столиці зібралися на круглий стіл «Актуальні питання сучасного Театру», аби привітати один одного та разом обговорити ті проблеми та виклики, які їх хвилюють.

Круглий стіл. Фото авторки

Перша панельна дискусія пройшла на тему «Театр під час війни: завдання, виклики та можливості».

«Сьогодні український театр переживає період очищення від імперських наративів, і це є великим плюсом для нас, — зазначив директор — художній керівник Київського національного академічного театру оперети, голова Національної спілки театральних діячів України Богдан Струтинський. — Також він позбавляється моменту розважальності, більше переходить в лінію навчально-просвітницьку. І це дуже важливо, особливо для молоді. В театрі люди лікують свою зранену душу. Важливо й те, що з’являється все більше сучасної української драматургії. І на європейському ринку визнають український театр, ідентифікують Україну як вільну країну, що диктує нові ідеї. Тож це для нас час можливостей.

За статистикою, яку оприлюднило, Держмистецтв, практично по усіх українських театрах сьогодні переаншлаг. І це дійсно феномен. З іншого боку, пострадянські країни пройшли це на початку 90-х. коли вони почали виносити на перше місце свою культуру. Але гадаю, що цей момент очищення наші театри проходять дуже активно».

Режисер Національного театру імені Франка Давид Петросян звернув увагу на репертуар театрів та необхідність позбавлення від пострадянських наративів. На його думку, на сценах замало вистав за сучасною драматургією.

«Теми сучасних п’єс можуть багатьом не сподобатися. Вони мають викликати дискусію. Але говорити про складні теми потрібно, бо це є ознакою сучасного театру, але цих ознак у нас немає майже», — підкреслив він.

Директор — художній керівник Київського муніципального академічного театру опери і балету Петро Качанов розповів про репертуарну політику закладу.

«Коли ми в нашому театрі почали говорити про оперу в перекладі українською мовою, всі сказали, що це неможливо. Але ми почали це робити, і глядачі стали краще розуміти, про що взагалі мова, емоційніше сприймати виставу, — пригадує він. — Наразі це стало вже традицією нашого театру. Також ми почали шукати опери українських композиторів. Відцифровували партитури, їх шукали, тому що їх не існувало в жодних бібліотеках. Під час війни, попри весь трагізм, ми нарешті починали відновлювати своє національне, щоб люди мали змогу відвідати опери українських композиторів, а також світову класику в українському перекладі».

Також він зазначив, що балетом українського композитора Олександра Родіна «Аладін» зацікавилися в Литві, де він був поставлений. І це фактично перший український твір, який йде в репертуарі європейського театру.

Круглий стіл. Фото авторки

Друга панельна дискусія була присвячена театральним преміям. Її учасники зауважили важливість таких премій, як для театрального середовища, так і для глядачів. Однак окреслили проблематику з експертним середовищам, зокрема, хто саме і за якими критеріями має їх оцінювати.

До слова, традиційно до Дня театру у столиці вручали премію «Київська пектораль». Цьогоріч нагородження не відбулося.

«Театральна премія „Київська Пектораль“ стала вже вагомою традицією нашого міста. На жаль, цьогоріч її не вручатимуть. Два попередні роки експерти працювали на безоплатній основі, однак цього року бажаючих не знайшлось, — пояснила Вікторія Муха. — Сподіваюся, що цей рік стане єдиним, і вже з наступного року традиція відзначення „Київською Пектораллю“ кращих вистав столичних театрів відновиться. Зазначу, Київська міська рада оновила Положення про премію та збільшила розмір нагороди, який не змінювався багато років».

Круглий стіл. Фото авторки

На третій панелі йшлося про проблеми сучасного театру і можливі шляхи їх вирішення. Серед них — фінансування та економічна нестабільність, проблеми театральної освіти та кадрового потенціалу, проблеми етичного характеру, зокрема інцидент з художнім керівником Молодого театру.

«Під час круглого столу ми говорили про театр у час повномасштабної війни — завдання та виклики, з якими стикаються театри, а також можливості, що відкриваються перед ними. Як театр, і зокрема репертуарна політика, змінилися під час війни, — підсумувала Вікторія Муха. — В умовах повномасштабного вторгнення театр перетворився на простір сили, впевненості та віри в Перемогу. Він не лише зберігає нашу культурну спадщину, а й формує та зміцнює національну ідентичність. Театр сьогодні виконує і просвітницьку, і освітню функції, відкрито реагуючи на події сучасності та все більше звертаючись не лише до класиків, а й до сучасних українських драматургів. І навіть італійська опера звучить українською в Києві сьогодні.

Війна значно вплинула на роботу театрів, поставивши чимало актуальних питань. Під час круглого столу відверто говорили про бачення сучасного театру, що відірвався від пострадянської парадигми. І хоча війна принесла багато викликів і проблем, з якими зіштовхуються театри різних форм власності, саме зараз відкривається шанс для формування нового театрального ландшафту — більш вільного, сучасного та національного.

Маю надію, що цей круглий стіл стане платформою для діалогу, подальших дискусій та обговорень у різноманітних форматах. А також пошуку рішень проблемних питань та кризових ситуацій».

Читайте також:

  • Київські театри — сцени, де оживає мистецтво: цікаві факти та історія. Кожен заклад — це не лише мистецький простір, а й важлива сторінка в історії нашого міста, що приховує свої унікальні легенди і таємниці.

Марія КАТАЄВА

Джерело