До музе передали архівні світлини про історію родини. Фото: Музей війни
Ця ініціатива демонструє, як крізь призму однієї родинної саги відкривається справжня історія України XX століття, де особисті долі переплітаються з глобальними катастрофами.
Нещодавно фонди Національного музею історії України у Другій світовій війні поповнилися цінними експонатами. Марія Кабанова передала до музею частину свого родинного архіву, центральним елементом якого став приватний щоденник її прадіда — Василя Платухіна.
Про це розповіли на сторінці Музею війни у Facebook.
Фото: Музей війни
Історія цього передання розпочалася зі студентського дослідження Марії, яка вирішила детально вивчити свій родовід. Дівчині вдалося дослідити долі восьми поколінь своїх предків у контексті найдраматичніших подій XX століття: Голодомору, сталінських репресій, воєн та жорсткої радянської мовної політики.
«Марія втішена, що встигла завершити роботу до початку широкомасштабного вторгнення рф. Більшість її пращурів походили зі Слобожанщини, зокрема з Чугуївського району. Сьогодні ці селища зазнали жахів російської окупації та серйозних руйнувань», — зазначають у музеї.
Суперечності епох на сторінках одного щоденника
Фото: Музей війни
Постать автора щоденника, Василя Платухіна, яскраво відображає всю складність та трагізм тогочасного українського буття. Син репресованого священника, він згодом служив у радянській армії, пройшов Другу світову війну, а після її завершення брав участь в операціях проти українського визвольного руху на західних теренах України.
Окрім військових подій, щоденник містить цінні свідчення про долю родини його дружини (також Марії), яка походила з Черкащини й чия сім’я пережила розкуркулення та репресії.
«Солов’їна» під забороною: мовне питання в СРСР
Фото: Музей війни
Окремий пласт мемуарів присвячений мовній політиці радянського режиму на побутовому рівні. Прадід Марії щиро кохав свою дружину-українку та захоплювався тим, як вона співала українських пісень. Проте, виховувати дітей в українських традиціях та спілкуватися з ними рідною мовою він категорично забороняв, аргументуючи це тогочасними реаліями. Свої рефлексії та мотиви щодо цього чоловік детально описував у нотатках.
У Музеї війни підкреслюють, що цей щоденник є надзвичайно важливим історичним джерелом. Після детального вивчення та опрацювання науковцями він офіційно поповнить епістолярну колекцію інституції та стане доступним для дослідників.
До теми: Історична пам’ять, що формує майбутнє: у Києві обговорили уроки Другої світової.
Тетяна АСАДЧЕВА
