Ймовірно, це старовинне портове місто загинуло внаслідок штормів, повеней та ерозії, опинившись на дні Північного моря.
Шипден – це забута парафія на узбережжі Норфолка, яку поглинуло море / фото Archi
Десь у XIV столітті Північне море поглинуло середньовічне село Шипден у Великій Британії, з якого карибські країни хочуть стягнути трильйони: відомі нам відомості про неї являють собою суміш достовірних історичних фактів і місцевих легенд. Про це пише Popular Mechanics.
Зараз дайвери, які досліджують морське дно приблизно за 400 метрів від міста Кромер (графство Норфолк), намагаються відокремити одне від іншого.
Наразі волонтери сфотографували та нанесли на карту 25 об’єктів штучного походження на дні моря, у тому місці, де колись розташовувалося село. Однак головна бажана знахідка поки що не виявлена: немає доказів того, що церква Святого Петра дійсно там була.
“Шипден – це забута парафія на узбережжі Норфолка, поглинута морем; своєрідна місцева Атлантида, що знаходилася всього за два кроки від знаменитого пірсу Кромер”, – розповіли в Раді округу Північний Норфолк.
Експерти вважають, що берегова лінія колись пролягала значно далі від нинішніх скель – по землі, яка тепер стала морським дном, – і що на цій втраченій нині території розташовувалися села, приховані тепер під водою. Згідно з “Книгою Страшного суду” (Domesday Book) 1086 року, у Шипдені проживало 117 осіб, було три акри луків, 36 свиней, гавань, кілька садиб і дві церкви.
На жаль, усе це поступово зникло під натиском моря, що насувалося.
Особливість села
Цікаво, що середньовічний Кромер фактично складався з двох Шипденів. Церква Святого Петра обслуговувала Шипден-юста-Маре (Shipden-juxta-Mare, або “Шипден біля моря”), а друга церква – Шипден-юста-Фелбрігг (Shipden-juxta-Felbrigg), що розташовувалася на місці сучасного міста. Море пошкодило церкву Святого Петра у 1317 році, а до 1400 року повністю поглинуло її, залишивши лише кам’яну кладку з кременю, яка оголювалася під час найсильніших відливів. Пізніше рибалки почали називати скельне утворення неподалік “Церковною скелею” (Church Rock).
Протягом багатьох поколінь мешканці Кромера вірили, що “Церковна скеля” – це вежа самої церкви Святого Петра, яка досі стоїть на морському дні, і що під хвилями можна почути дзвін її дзвону. Однак нещодавні відкриття поставили це повір’я під сумнів. Можливо, церква розташована на північний захід від передбачуваного місця; це означало б, що кремень, який рибалки називали “Церковною скелею”, зовсім не є частиною храму. Пітер Стіббонс, голова товариства “Друзі музею Кромера” та керівник проєкту, розповів:
“Ті з нас, хто виріс у Кромері, завжди знали історію про “Церковну скелю” (Church Rock), тому визнати, що ця легенда може бути помилковою, – серйозний крок. Зараз ми вивчаємо середньовічні документи та зіставляємо їх із уже зробленими знахідками, щоб краще зрозуміти історію Шипдена; поки що ми лише висуваємо гіпотези, а не робимо остаточних висновків”.
Цікаво, що в 1380 році рівень моря досяг пікових значень; коли сильні шторми, повені та ерозія стали звичним явищем для прибережних міст, будівлі опинилися затопленими. Згідно з історичними записами, до 1400 року церква Святого Петра вже пішла під воду, хоча її вежа залишалася видимою під час відливів аж до XIX століття.
Ситуацію ускладнює подія, що сталася набагато пізніше. У серпні 1888 року колісний паровий буксир “Вікторія” з Грейт-Ярмута, який здійснював екскурсійний рейс до Кромера, натрапив на підводну перешкоду й сів на мілину. Флотилія невеликих суден зуміла врятувати всіх, хто перебував на борту, а саму перешкоду пізніше було знищено за допомогою вибухівки.
Можливо, саме через той вибух наприкінці XIX століття водолази знаходять обвалену кладку з кременю, але не саму церкву. Зіткнення 1888 року могло також стати причиною, через яку мешканці Кромера взагалі повірили в те, що церква розташовувалася саме там.
Експерти, які працюють у рамках ініціативи товариства “Друзі музею Кромера” з вивчення змін берегової лінії, також сподіваються дослідити як геологічні зрушення, що відбувалися протягом мільйонів років, так і історію пізніших поселень.
Важливо, що серед ранніх знахідок на місці колишнього портового селища, яке торгувало зерном і деревиною, – стіна з кременю; можливо, вона була частиною системи берегового захисту, хоча для підтвердження цієї версії потрібні додаткові дослідження.
Новини археології
Раніше міжнародна група палеонтологів виявила в Патагонії скупчення скам’янілих кісток і яєць віком 70 мільйонів років. Вони належать Bonapartenykus ultimus – птахоподібному динозавру, що належить до однієї з найзагадковіших груп свого роду.
