Олег Сербін, генеральний директор Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого Колаж: Наталія Слінкіна
На думку Олега Сербіна, на сьогодні бібліотеки є не лише книгозбірнею, але й важливим простором морально-психологічної підтримки українців в умовах війни.
Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого сьогодні є координаційним центром для мережі з майже 12 тисяч бібліотечних пунктів по всій Україні. У часи випробувань і війни її роль трансформувалася: сюди приходять не лише за знаннями чи якісною літературою, а й за теплом, можливістю перезавантажитися, отримати нові навички чи просто знайти розраду.
Очолює цей масштабний і багатогранний процес доктор наук із соціальних комунікацій Олег Сербін. Науковець, провідний фахівець із бібліотечних класифікацій та керівник, він водночас володіє рідкісним за красою й силою оксамитовим басом-баритоном. Своє високе покликання та співочий талант пан Олег активно спрямовує на допомогу суспільству й війську: організовує просвітницькі та гуманітарні ініціативи, а також особисто виступає з благодійними концертами для українських захисників на передовій.
Про те, як бібліотеки витримують виклики війни, як відновлюються історичні будівлі після ворожих обстрілів, які книжки сьогодні обирає український читач та як пісня допомагає тримати стрій — у нашій розмові з Олегом Сербіним.
Олег Сербін про життя головної книгозбірні країни під час війни. Фото з особистого архіву Олега Сербіна
— Пане Олеже, незабаром Всеукраїнський день бібліотек. Як сьогодні змінюється функціонал сучасної бібліотеки та яка роль у цьому процесі належить головній книгозбірні країни?
— Слово «книгозбірня» — прекрасне, ортодоксальне слово, але воно вказує лише на невелику, хоч і важливу, частину роботи й функцій сучасної бібліотеки. Ми — перша бібліотека в Україні, якій надано статус Національної.
Сьогодні в нашому науково-методичному керуванні перебуває близько 12 000 бібліотечних пунктів по всій країні. Це наша мережа, з якою ми постійно взаємодіємо. Оскільки Міністерство культури відповідає за здійснення інформаційної та бібліотечної політики, вони спираються на нас: ми збираємо всю звітну інформацію з усіх бібліотек незалежно від галузей чи відомств, формуємо показники й передаємо їх до Кабміну та Мінфіну, де вже ухвалюються рішення про фінансування всіх бібліотек без виключення.
Олег Сербін: «Сьогодні бібліотека — це простір морально-психологічної підтримки та центр сили громади».Фото з особистого архіву Олега Сербіна
З цієї позиції на нас дивляться всі регіони, до нас апелюють із питаннями адвокації. На місцях ситуація дуже неоднозначна: є громади, де керівництво розуміє, що бібліотека в центрі громади — це благодатний плацдарм, навколо якого гуртуються люди. Від її дизайну, оснащення, автоматизації та забезпечення комп’ютерами залежить і враження про керівництво громади.
Але є, на жаль, і ті громади, де керівництво «думає холодильником» і розглядає бібліотеки як будівлі, які можна використати за іншим призначенням. Ми це все відстежуємо й намагаємося впливати через Міністерство, бо коли вмирає бібліотека — за великим рахунком, вмирає й громада. Молодь і діти тягнуться туди, де є соціум, культура та інші категорії життя, ніж просто «дім — робота».
Бібліотека сьогодні — це місце, де можна отримати насамперед морально-психологічну підтримку. Бібліотекарі першими зустрічають віч-на-віч тимчасово переміщених співгромадян, які природно звертаються по допомогу.
Бібліотека як центр сили: проведення культурних та освітніх заходів у стінах книгозбірні. Фото з особистого архіву Олега Сербіна
Ще з часів ковіду, а пізніше під час блекаутів, бібліотеки стали справжніми центрами сили: сюди приходять зігрітися, зарядити гаджети, просто провести час або отримати юридичну допомогу — у нас, наприклад, працює громадська приймальня юридичної компанії.
Крім того, це територія освіти протягом життя: у нас працює «Інститут третього віку», де людям старшого покоління проводять тренінги з цифрової грамотності — це і робота з «Дією», і оплата комунальних послуг через додатки, щоб не стояти в чергах, і робота зі смартфонами, планшетами, інтернетом та навіть штучним інтелектом. Також у бібліотеках діють мовні курси з вивчення різних мов. Тому сьогодні бібліотека є центром духовності, культури, освіти й науки.
— Вхідна брама головного корпусу ремонтується зараз, замінюються вікна. Як бібліотека долає виклики війни та відновлює свої приміщення?
— У Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого є декілька приміщень: головний корпус, дві будівлі на Подолі та приміщення в Голосіївському районі на вулиці Леопольда Ященка, де розміщено наш обмінно-резервний фонд.
Два роки тому, коли влітку був черговий приліт ракети й у сусідньому будинку зруйнувало під’їзд, вибуховою хвилею на першому поверсі нашого обмінно-резервного фонду зруйнувало все вщент — повилітало скло, понівечило двері й рами. Співробітники, слава Богу, були в укритті й не постраждали, але було пошкоджено книжки, які ми потім довго вичищали.
Виклики війни: зруйноване скло та понівечені головної будівлі бібліотеки після вибухової хвилі навеснііі 2026 року. Фото з особистого архіву Олега Сербіна
Фото з особистого архіву Олега Сербіна
Фото з особистого архіву Олега Сербіна
Фото з особистого архіву Олега Сербіна
З цього фонду ми безоплатно передаємо книжки бібліотекам і партнерам через особисті кабінети на сайті — там близько 80 000 найменувань. Тоді оперативно відновитися нам допомогли донатори та Українська бібліотечна асоціація.
А влітку цього року постраждала вже наша головна будівля в Урядовому кварталі під час чергового обстрілу. У нас були понівечені вікна, двері, а найбільше постраждав внутрішній світловий ліхтар на даху — атріум. Зараз він аварійно накритий тентом 20×10 м, ми зробили риштування й пакуємо його на зиму. Оскільки це пам’ятка архітектури з автентичним світловим ліхтарем, тут потрібні не просто ремонтні, а проєктно-реставраційні роботи відповідного рівня та фахівці з ліцензіями.
Тому ми консервуємо об’єкт на складний зимовий період, щоб захистити фонди від опадів. На хід і характер роботи це суттєво не вплинуло: ми призупиняли прийом читачів у центральному корпусі лише на декілька днів, щоб прибрати скло та закрити віконні отвори, після чого одразу відкрилися. Зараз готуємо й тестуємо нашу систему опалення перед запуском опалювального сезону й плануємо працювати в штатному режимі.
— Як, за вашими спостереженнями, змінилися уподобання та запити читачів з початком повномасштабного вторгнення?
— Характер читацького запиту під час війни дуже змінився, і ми досліджуємо це по всій Україні. Набагато більше людей почала цікавити історична література, а також книжки з особистісного зростання й психологічного спрямування, бо багато хто змінив професію або переїхав. Дуже виріс попит і на художню літературу — як сучасну, так і класичну, — бо в книжці люди бачать відновлювальний ресурс і можливість перемкнутися, побути наодинці з якісним текстом.
Гуманітарна місія: бібліотека як простір для підтримки суспільства та армії. Фото з особистого архіву Олега Сербіна
Фото з особистого архіву Олега Сербіна
— Розкажіть детальніше про ініціативи бібліотеки на підтримку армії, цивільних та особливих категорій громадян.
— Ми реалізуємо цілу низку ініціатив. Одна з провідних — Всеукраїнська акція «Бібліотека українського воїна», де наша бібліотека виступає координатором. Ми збираємо книжки з різних джерел — від дарувальників, видавців, під час заходів — і передаємо їх безпосередньо військовим.
Ми підписуємо меморандуми з військовими закладами вищої освіти та військовими частинами. Наприклад, для 150-го навчального центру ТрО ЗСУ ми відкрили бібліотечний пункт безпосередньо на їхній локації та постійно постачаємо туди літературу. Крім того, я особисто у складі концертних бригад їжджу на передову — виступаю як ведучий і співак та передаю книжки захисникам. У польових умовах, де з міркувань безпеки часто не можна користуватися інтернетом, книга стає справжнім джерелом тепла. Також у нас працюють проєкти «Книга лікує» та «Книга звільняє».
Олег Сербін із грамотою-подякою від військовослужбовців Сил ТрО ЗСУ. Фото з особистого архіву Олега Сербіна
Проєкт «Книга лікує» реалізується з медичними закладами, зокрема ми довго співпрацюємо з «Охматдитом» та Національним науковим центром радіаційної медицини, гематології та онкології. Зокрема, медики підтверджують, що тактильний контакт із книжкою та читання дитині батьками після операції позитивно впливають на реабілітацію.
А проєкт «Книга звільняє» ми втілюємо спільно з Міністерством юстиції та пенітенціарною службою. Будь-яка установа відбування покарань може стати нашим партнером, написати лист і комплектувати свою бібліотеку через наш обмінно-резервний фонд. Ми провели великий Zoom із майже 100 представниками таких бібліотечних пунктів, розповівши, як починати роботу. Філософія в тому, щоб людина на шляху виправлення могла почати життя з нової сторінки — тим паче що там є великий запит саме на літературу з особистісного зростання та вивчення мов.
Олег Сербін під час концертного виступу. Фото з особистого архіву Олега Сербіна
— Як вам вдається поєднувати керівництво головною бібліотекою країни з активною співочою діяльністю?
— На професійний естрадний рівень я вийшов якраз тоді, коли був призначений директором бібліотеки. Мій шлях на велику сцену розпочався саме через благодійні концерти на підтримку військових. Я завжди співав у самодіяльності, і під час одного з таких вечорів у бібліотеці мене попросили заспівати. Ведучою була Світлана Білоножко, яка дуже позитивно відгукнулася про мій бас-баритон. Того ж вечора Віталій Васильович постукав до мене в друзі у Facebook — і почалася дружба з мистецтвом родини Білоножків. Думаю, ми знайшлися не просто так, адже після того, як пішов з життя Віталій Васильович Білоножко, таких голосів на нашій професійній естраді майже немає.
Потім, завдяки керівниці та продюсерці проєкту «Шлягер року», моїй творчій посестрі Анжелі Норбоєвій, я почав брати участь у великих збірних концертах, брав участь у ювілейному вечорі Олександра Злотника (який запропонував мені виконувати пісні його авторства), вечорі пам’яті Віталія Білоножка в Палаці «Україна», виступав у Жовтневому палаці та низці інших концертних майданчиків.
Сьогодні для мене пишуть пісні відомі сучасні композитори, а Ігор Поклад благословив на виконання своїх класичних композицій, таких як «Кохана» та «Розлука». Коли я їду у відрядження чи на конференції, люди вже просять заспівати наживо ці шедеври.
Олег Сербін поєднує керівництво бібліотекою з благодійними виступами для ЗСУ. Фото з особистого архіву Олега Сербіна
Я постійно підтримую вокальну форму: народний артист Микола Свидюк записав для мене окремий варіант розспівування, а порадами та прийомами ділиться відомий оперний бас Сергій Магера. Так, я постійно вдосконалюю свою співочу майстерність. Не маю права цього не робити. Сам маестро Олександр Злотник після того, як прослухав мій акапельний спів, дав наказ наставника: «У професії бібліотекаря ти досяг усього. Час віддавати борг Господу Богу за те, що наділив тебе таким талантом — унікальним басом-баритоном — голосом, який, як коштовний камінь, потребує вишуканого ограновування». Саме тому, не маючи професійної консерваторської освіти, я просто розмовляю зі слухачем мовою пісні й не боюся помилитися, бо найголовніше для мене — це щира реакція слухача.
Поєднання науки й мистецтва: генеральний директор бібліотеки Олег Сербін під час просвітницького та гуманітарного заходу.Фото з особистого архіву Олега Сербіна
— Які події плануються в бібліотеці найближчим часом?
— Насправді наш календар подій переповнений прекрасними митями можливості зустрітися з Читачем в обіймах Бібліотеки. Це і виставки, і презентації, і музичні виступи вихованців музичних та театральних ЗВО. Всього не перелічиш одразу, особливо в одному інтерв’ю. Знаю точно — той, хто зацікавиться, з легкістю знайде відповідну інформацію на нашому сайті та в соціальних мережах, адже наша бібліотека представлена скрізь і всюди. Статус зобов’язує — ми ж Головна бібліотека країни.
Довідка.
Олег Сербін (нар. 26 березня 1982, м. Боярка, Київська область) — український науковець у галузі бібліотекознавства, документознавства та систематизації інформації, генеральний директор Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого. Доктор наук із соціальних комунікацій (2016), кандидат історичних наук (2008), старший науковий співробітник. Член Президії Української бібліотечної асоціації, очільник комісії з впровадження Універсальної десяткової класифікації (УДК) в Україні. Також відомий як естрадний виконавець (бас-баритон).
До теми: територія можливостей: як наукова бібліотека в Києві стала місцем зустрічі молоді.
Світлини для публікації надані Олегом Сербіним.
Тетяна АСАДЧЕВА
